Марія Горбаль

A short historical note prepared by ethnologist Maria Horbal (Марія
Горбаль) for the L'viv Oblast Organization of the All-Ukrainian
Society "Lemkivshchyna," marking the 70th anniversary of the Lemko
deportations at the "Homin Lemkivshchyny" ("Echo of Lemkivshchyna")
festival held in Lviv-Zymna Voda on 27-28 August 2016. It summarizes
the two waves of deportation that emptied the Lemko homeland in the
Carpathians between Poland, Slovakia, and Ukraine: the 1944-46
"population exchange" that sent over 150,000 Lemkos east into Soviet
Ukraine, and the 1947 Operation Vistula that scattered the remaining
Lemkos across Poland's western and northern territories. It includes
two brief first-person recollections of deportee life on the Donbas,
and closes with the author's own reflection and photograph credits.

This is the original Ukrainian text, reproduced complete and
unabridged — an intentional source-language edition, not a
translation.

Масові Депортації Лемків 1944-1947 рр.

26 липня 1944 р. між радянським урядом СРСР та Польським комітетом національного визволення (ПКНВ) була підписана угода про польсько-радянський кордон, яка мала тимчасовий декларативний характер. Договір не тільки передбачав врегулювання польсько-українського відтинку радянського державного кордону по «лінії Керзона», а й створив прецедент для «обміну населенням» та заклав фундамент для формування в повоєнній Польщі прорадянського режиму. Саме цей договір став основою для юридичного оформлення східних кордонів Польщі на Ялтинській і Потсдамській конференціях держав Великої трійки, що визначили «лінію Керзона» як основу східного кордону Польщі.

Восени 1944 р. розпочалась трагічна історія карпатського етносу. Відповідно до угоди-«бартеру» українське населення, що проживало в межах повоєнної Польщі, підлягало виселенню в Україну в обмін на польське населення, яке переїжджало з України до Польщі.

Нестерпна ситуація, яку створило націоналістичне польське підпілля, постійні залякування, вбивства, грабунки стали причиною «добровільних» виїздів понад 150 тис. лемків з етнічних батьківських земель і переселення їх на територію України. Це було надзвичайно жорстоке поводження з цим народом, адже не лише відривали етнос від власних коренів: рідних гір, могил своїх предків, але й змушували покидати виплекані ґаздівські садиби і всі свої матеріальні пожитки в обмін на глиняні хати в бідних селах радянської України.

Навесні 1945 р. лемків намагались заслати якнайдалі на схід і південь України, у Запорізьку, Ворошиловградську (тепер Луганська), Сталінську (тепер Донецька), Дніпропетровську, Миколаївську, Херсонську, Кіровоградську та Одеську області. Горянам-лемкам нелегко було адаптуватися до життя в степу, а ще важче було ґаздові стати колгоспником. Багато лемківських родин вже незабаром поверталося на захід, зокрема в Галичину, ближче «домів», де ще на той час дихалося вільніше.

16.08.1945 – підписано остаточний договір про кордон.

Зі спогадів очевидця: Нас привезли на Донбас. Біда невимовна. Кожен день треба було йти до колгоспу на роботу. За відроблений день ставили паличку в зошиті – трудодень. Тричі на день в одній хаті в селі давали страву – просто баланду. А хто захворів і не міг іти на роботу, то і тієї баланди не отримав. Жінки крали з поля хто що міг: за голі пазухи (бо одяг позношувався, а нового купити не було за що) пхали качани кукурудзи, бульбу, буряк, щоб щось зварити вдома дітям. Було повір'я: «Як не вкрадеш – не проживеш», хоча за сім качанів кукурудзи могли дати сім років тюрми.

Зі спогадів очевидця: Люди просто пухли з голоду. Трошки стало легше після 1953-го року, – стали платити гроші. Правда, мізер, однак не те, що було зразу на Донбасі.

Акція «Вісла»

Українців, які нізащо не погодилися «добровільно» залишати свої села, ще залишилося близько 140 тис. Та від 17 квітня до 31 липня 1947 р. відбувалась сумнозвісна акція «Вісла», яка з метою асимілювати лемків з поляками та навіки позбавити етнос самобутньої ідентичності розпорошила їх по західних і північних землях Польщі. Автором і виконавцем плану депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя у 1947 р. був генерал Стефан Моссор – командувач Операційної Групи «Вісла». Польське керівництво вмотивувало висилку помстою за вбивство заступника міністра національної оборони Польщі генерала Кароля Свєрчевського, як вважали, скоєного бійцями Української Повстанської Армії. Польська держава розглядала лемків як опору для УПА, тому це й стало ідеальним приводом позбутися впертих лемків.

Остання корекція радянсько-польського міждержавного кордону відбулася у 1951 р., коли внаслідок укладеного 15 лютого договору про обмін ділянками державних територій до Польщі відійшов Нижньо-Устрицький район (480 км. кв.) з багатими нафтовими покладами, а до СРСР – ділянка території в Люблінському воєводстві в трикутнику між річками Буг, Солокія та Хучва на південь від Грубешова та на схід від Томашева.

Ми ж мали все: і мову, і віру, і культуру, і звичаї, і землю, і достаток, а через політиків змушені були терпіти і голод, і приниження, і нелюдські поневіряння, і асиміляційні процеси. Ті рани не гояться. Їх ніщо не може загоїти.

Не дай, Боже, пережити ще колись щось подібне, що пережили ми, вигнані зі своїх прабатьківських земель.

Colophon

Maria Horbal (Марія Горбаль), До 70-річчя депортації ("On the 70th
Anniversary of the Deportation"), a program note for the L'viv Oblast
Organization of the All-Ukrainian Society "Lemkivshchyna"'s festival
"Гомін Лемківщини" ("Homin Lemkivshchyny"), Lviv-Zymna Voda, 27-28
August 2016. Captured 2026-08-05 from lemko.org/pdf/HorbalDo70.pdf.

Rights basis: published here under permission held by the Good
Work Library for lemko.org's content (recorded 2026-08-05). All rights
to this 2016 edition remain with its author; this is a permitted
reprint of the source-language text, not library-owned work.

Editorial notes on this edition: this is the complete text of the
short historical essay, its two first-person recollections, and the
author's closing reflection, drawn from the PDF's own embedded text
layer — a clean, born-digital typeset document, not a scan. The
booklet's cover, its photograph plates (credited in the source to the
Institute of Ethnology's own library collection, Walter Maksimovich's
lemko.org photo archive, and private family archives, with several
sourced to a Yandex image search rather than an original archive) and
their captions, and a partly-legible closing photo credit for a church
in the village of Krampna are not reproduced here, since without the
photographs themselves the bare captions and search-engine links carry
no independent reader value. The essay's own historical claims and
figures are reproduced as the source states them, without independent
verification.

Prepared for the Good Work Library by the New Tianmu Anglican Church,
with AI-assisted research and preservation.

🌲